І хоча сьогодні Сташ не вразила його своїм божевіллям, він все ще не був певен чи вона йому подобається. Не пам’ятаю далі, що було зі мною: чи впав, чи зімлів, чи кликали когось на поміч. Не було в мене сили сказати, що думаю. Я думав, що і йому було б важко погодити пропоновану службу з поезією. Але світла не було. Тобі треба було зачекати. Він знав, що мені треба їхати, й несміливо натякнув про можливість залишитись. Але й вам треба те саме зробити, завершити етап. Але ні! Таки ні! Але тепер вона вже не плакала. А тепер витягай курку й решту… Коли Люба замовкла, задоволена моєю відповіддю, я згадав діда. Люба вірить його поважному виглядові. На ліжку лишився папірчик з його віршем. На другому боці був рахунок з пральні. Коли він йшов цією дорогою із Ендрю, він, правду кажучи, був досить наляканий розміром корів та тим, як вони дивилися. Ендрю спокійно зістрибнув униз, із платформи та пішов до Тарквіна, якій був білий як простирадло. Маленький чоловічок дійсно був могутній
Чуб каже, що любить Явора над усе в світі. Сором, що він не знав про смерть містера Брендона та, черговий сором, за те що зараз турбує ще більш абсолютного незнайомця. Їй здається, що він китаєць з косою. Він лише сподівався, що вони не перетворяться назад, занадто швидко. Я думав ти приходиш лише вночі. Зараз ти виглядаєш як старий чарівник. І ти також, мій друже, https://leedonss.com/2023/02/01/%d0%ba%d0%b0%d0%ba-%d0%bd%d0%b0%d0%b7%d0%b2%d0%b0%d1%82%d1%8c-%d0%b4%d0%b5%d0%b2%d0%be%d1%87%d0%ba%d1%83-%d1%80%d0%be%d0%b6%d0%b4%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%83%d1%8e-%d0%b2-%d0%bd%d0%be%d1%8f%d0%b1%d1%80/ – із сумом сказав Тарквін. Не зараз. Я з цим розібрався, – сказав Тарквін. Не думаю, що вони доручають людям із такою неприємною зовнішністю доглядати за дітьми. Не маєш чого відмахуватись! Богдане, маєш ножиці? – несподівано кидає Чуб. Краще малюй, як маєш писати небилиці до того журналу! Коли він добрався до вікна, homepage Місяць та хмари зникли за великим темним кулаком. Коли Чуб обстриг і обдмухав Явора, витягнув з кишені мале кругле дзеркальце. Ми йдемо до Явора, послухаємо нових віршів. Сьогодні послухаємо правдивої поезії, https://stump.itempuniversity.com/community/profile/sheenanunley71/ наснажимось, а завтра махнемо на пейзаж. Я вже обійдуся сьогоднішнім читанням, а завтра буду сам. А була вже десята година. Ендрю, який читав, сидячи у зручному кріслі у вітальні, https://stump.itempuniversity.com/community/profile/sheenanunley71/ почув легкі кроки, що пробігли по коридору, та підвів очі. Насамперед треба пам’ятати, що кожен хлопчик рано чи пізно стане батьком, тому потрібно підібрати ім’я, з якого вийде гарне по батькові
Це після того, як я не хотів одягти рукавичок. Я купив тобі квітів, хотів зробити це… Очевидно, не могли б, а шкода, бо це дало б людині можливість займатися своїм мистецтвом… ДУБОВИК – присвячений дубу (або Перуну, бо дуб -Перунове дерево); міцний, https://stump.itempuniversity.com/community/profile/sheenanunley71/ як дуб. Їм потрібен урок, як на мене. Але як? Простягнути їх так, onolearn.co.il як цигарки? Але валізки були готові до дороги, спаковані. Ось чому в нас були квіти й вино. Ми не поїхали нікуди, навіть на мерію не пішли. Вона вернеться до мене за півроку, може, навіть скоріше… Вона промовляла до мого серця, https://stump.itempuniversity.com/community/profile/sheenanunley71/ ха! Вона була в своїй голубій запасочці. В тій голубій запасочці. Ми чекали на когось з обідом? Ми з моїм мільйонером будемо вам посаженими батьками. Хочете, я вам прочитаю вірша. Але я пошкодував вірша. Але тут вибачайте! Я чув, що цього не буде. Пісня американських піонерів, блакитна запасочка зникли з мого життя, як мали зникнути мої блукання по мосту проти королівського палацу, по набережній, по музейних залях. Я бачив більше, ніж дозволяли мої окуляри! Я протер окуляри. Наталка не рухалася з місця