Він зараз, з хворобливою ясністю, розумів, що світ рухається інтересами, зацікавленістю з обох сторін. Він доброзичливо вислуховував запитання, склавши руки на череві, кивав головою, наче внаправду на ньому лежала тінь великого і геройського вчинку, що його вельможність, з горішніх, спустилася на грішну землю. Ракша відверто нудився, дивлячись на зсудомлені обличчя пенсіонерів, що давно попрощалися з щасливим ковбасним дармовим життям; він мудро дозволяв валандати, чваркати гнилу капусту, згадуючи інколи тьманий образок Ліліт. І коли прийшла черга на виписку, то Віктор Ракша зустрівся лицем до лиця з міністром. Коли прийшла нічна зміна, то він дбайливо сховав кокаїн, решту речей повільно, під пильними очима охорони, збирав до полотняного мішечка. Іван дивився з неприхованим зачаруванням на це чудо, широко вікритими очима. На сьогодні обидві сторони знайшли втішення – капітан дивився нічний порно-серіал, а Ромодан, через седатив, поринув у неземні мислі. На роботі черкав підписи, бездумно, як Бог на руку чи душу покладе. На кожну пачку цигарок попільничка-човен, змайстрована з фольги
Мені ще невідомо було, що нас відділяє бетоноване кільце Севастопольської площі, високе сонце, запах порохового диму, свист кулі. Мені б не хотілося оповідати побрехеньки, але неправда і правда такі різні, що в своїй багатоликості подібні одне на одне. Іноді неправда дозволяє безбідно збавляти цю упосліджену, затерту юдоль скорботи. Як і більшості людей, що прожили довге життя тут, на цій землі, мені не доходить, що ця скорбна печаль і юдоль і є їхнім життям. Як легке і тремтливе дихання Христі. Він тоді потребував допомоги якнайбільше, але сам не думав нікому допомагати. Він колишній сторож, але нікому й у голову не прийде, що цього ідіота, цього невштивого кретина розшукує Інтерпол. Мене такі речі захоплюють, навіть розчулюють, але не цих громадян. І він стояв, трохи опецькуватий, з лантухом, https://sylnaukraina.com.ua/finansy/socialna-dopomoga/dopomoha-pry-narodzhenni-dytyny-u-2023-rotsi-v-ukraini-rozmir-dopomohy.html у засмальцьованому костюмі, блукаючи голодними, але з голками розуму в зіницях, очима, навіть не сподіваючися на смерть, а напевне знаючи, що переможе. Горпина навіть поблагословила його іконою Богородиці й сказала: «З цього дня, мій дорогенький, поле буде твоїм другим життям. І що ж тепер буде? І там буде Бокін, з перевернутим догори обличчям, що вишукує на небі сліди пророчеств святих, показуючи роздобрілим громадянам чорні дуплиння зубів
Слава Богу, я теж вчасно з хати вийшла. З Льопи вимагалося, щоб збирав вчасно побори, винаймав охорону, щоб до бригади жебраків не проникали непотрібні люди, котрі могли принести небажану інформацію до органів влади. Ось він сидить на стільчикові, склавши руки на колінах, маленькі ручки, і замість того, щоб викликати у моєму організмі відразу, відразу, гіркішу за все осоружне і непотрібне життя, я відчула, як до мене хвиля за хвилею накочується бажання. Крім того, ключовою ознакою саме булінгу є бажання завдати шкоди, принизити жертву. Іноді крізь сон, після того, як він ставив мене на чотири кістки, мов останню худобину, крізь сон він кликав жінок, але це тільки змушувало шаленіти з ревнощів, а не проясняло ситуацію. » – і він сміявся. З цього дня він вночі більше не розмовляв. З цього ліпиться гучний процес. Безпритульним старожили розповідали сам процес жебрання; вивчалося все, від міміки, від сльозливих історій, але найголовніше – смиренний вигляд. Мені захотілося сказати все, що я думаю. Одна, щоправда, сказати нічого, надто гарна, їй швидше просто цікаво, аж доти, доки це не вітреться у всі пори паскудною звичкою, а потім: петля, божевільня або щасливе блукання у власному безумстві; наприкінці життя такі кидаються у праведність трусять сивими головами і строчать мемуари